Это всё дожди... Лины Костенко

* * *
 
Дощі випадають нечасто -
поникла трава, поникла...
Ти дуже схожий на щастя,
а я до щастя не звикла.
І знову мовчу наостанку,
дивлюсь, як проходиш мимо...
Так діти малих полустанків
проводять поїзд очима.
--------------------------------
 
* * *

Дожди выпадают нечасто -
поникла трава, поникла ...
Ты очень похож на счастье,
а  к счастью я не привыкла.
И снова молчу напоследок,
смотрю, как мимо проходишь...
На всех  полустанках так дети
с тоской  провожают поезд.




**************************************

* * *
 
Опадає вишневий цвіт
під вагою стулених краплин...
Передати б тобі привіт,
та, мабуть, непотрібний він.
Позаносила повінь мости,
похилила трави роса...
Передати б тобі листи,
та боюся їх написать...
Бо у тебе очі хисткі,
і непевний у тебе сміх...
На землі лежать пелюстки,
то дощі позбивали їх.

------------------------------

* * *
 
Опадает вишневый цвет,
капель тяжестью поражён...
Передать бы тебе привет,
да, пожалуй,  не нужен он.

Наводненье снесло мосты,
наклонила травы роса...
Передать бы тебе листы
ненаписанного письма...

Да боюсь,.. Ведь глаза зыбки
И туманный смех у тебя...
На земле лежат лепестки,
облетели они от дождя.