Polina Mikhailenko - Lo-lo-love - En

Так хочу іноді складати вірші
Не з слів чи речень,
А з уламків слів,
З речей старих
Нові творити речі,
Плести мереживо
Із рваних слово-снів.
“Коха…” – “кохай-й”?
Чи то було “коха-ли”?
“Коха…” – нехай
Залишиться “коха-ний”.
А може просто –
Хтось когось коха-є…
Це дивне “є” насправді ще буває?

Закінчення тут значення не має –
Достатньо кореня, що лагідно зітха,
Кохання ніжну сутність видиха:
Коха-. Коха. Коха…

***

© Поліна Михайленко. Всі права застережені.
(c) translated by Maryna Tchianova


So I want sometimes to make verses
Not of words or sentences,
But from pieces of words,
From old things
To create new ones,
Weave a lace
From fragments of torn words-dreams.
"Lo... - "Lo-ve"?
Or was it 'loved'?
'Belo..'- let it be 'beloved'
Or maybe just -
Someone loves someone
Does this strange 's' still exist?

The ending makes no sense here-
Enough roots, that sigh gently,
Exhaling the tender essense of love:
Lo-lo-love…

***

© Polina Mikhailenko. All rights of clasp.