Де зорі тихі, ніч блукає
І місяць дивиться з небес...
Ніхто на світі ще не знає,
Як палко я люблю тебе!
Пташки співають колискову,
Зігрівшись в теплому саду.
Твої обійми — рай квітковий!
Я в нього зараз упаду.
Порину я на крилах ночі,
Пірнув у неба глибину!
Дивлюсь в твої бездонні очі,
І так бурхливо в них тону!
Не можна серцем не любити,
Коли душа зліта у вись...
Я хочу дихати і жити
На повні груди — як колись!
...Та що це?! Марево? Омана?
Чи рай то був, чи то тюрма?
Тут замість Сонця — тінь туманна,
Холодний дощ, тебе нема...
Кому співає соловейко?
Кому витьохкує пісні?
Чи близько ти, а чи далеко?
Чи наяву, чи уві сні?
Ніхто на світі більш не взнає,
Як палко я кохав тебе...
Де зорі тихі, ніч блукає,
І місяць дивиться з небес...
Квiтковий рай
© Copyright: Сергей Небов, 2020
Свидетельство о публикации №120110607331
Свидетельство о публикации №120110607331
Рецензии
Сергію, які чудові Ваші вірші! І як же чудово, лірично Ви пишите про кохання! В сьогоденні це надзвичайно в чоловічій поезії. І філософські роздуми Ваші мені до душі - з юності ставила собі і Всесвіту запитання про сенс життя, вічне й сусасне, особистість і суспільство, долю, душу, Бога, кохання, любов,... - і ось бачу в Ваших віршах відповіді на ті ж самі запитання... - кожне покоління здає цей іспит. Зворушливо...
Зайшла випадково: шукала саме Ваш текст одного вірша, бо вже знала, що Ви автор. І ось знайшла. але відірватись вже не могла! Начиталась - дякую! Заношу в "обрані", щоб не загубити! На все добре! Хай щастить і натхнення завжди буде з Вами!
З повагою і захопленням - Лілія Собко
Лилия Собко 17.11.2020 21:44 • Заявить о нарушении
Зайшла випадково: шукала саме Ваш текст одного вірша, бо вже знала, що Ви автор. І ось знайшла. але відірватись вже не могла! Начиталась - дякую! Заношу в "обрані", щоб не загубити! На все добре! Хай щастить і натхнення завжди буде з Вами!
З повагою і захопленням - Лілія Собко
Лилия Собко 17.11.2020 21:44 • Заявить о нарушении