Так близько все і так далеко…
Калачики і молочай.
Нас поприносили лелеки –
У шибку дзьобом – зустрічай.
Скоромна їжа під ногами –
Другої майже не було.
Земля опікувалась нами –
Один татусь на все село.
Лежали другі по Європах
Коли і де – ніхто не знав.
А смакота, стебельця кропу,
Ось, рядом і доступна нам.
І святом був той день чи вечір,
Коли «подушечки» в руці…
Те щастя босої малечі,
Що доля нам у шаплиці.
Дитинство
© Copyright: Николай Супличенко, 2020
Свидетельство о публикации №120110602085
Свидетельство о публикации №120110602085
Рецензии