Листочки життя

Листочки життя.

Бабуся сиділа коло хати вона не спала...

Рано вранці квіти руками перебирала...

Згадувала своє прожите життя.

На жаль якому нема вороття...

Пам'ятала себе малою...

Як з братом бігала поряд з рікою.

Згадувала, як урожай з городу збирала.

Матері і татку допомагала.

В школу ходила с портфелем гасала.

Підручники колись чорнилом обливала.

Від матінки на горіхи тоді отримувала.

Бабуся на неї теж не раз кричала...

Шебутинцях була бісове чортеня!

Бабуся казала, пиріжками пригощала.

В школі гарно не навчалась...

Стала дояркою так вже сталось...

Роки за роками бабуся пам'ятає...

Коли вийшла заміж за Івана дату знає.

Як з'явилась першою Дарина,

Потім Максим і іще Ярина...

Тяжко у війну вони працювали,

Коли Івана, в рекрути забрали...

Кожного дня у Бога за Івана просила.

Щоб ніяка біда його не занапастила...

Та молитви, мабуть, Бога не знайшли...

В сорок четвертому, похоронку принесли...

Плакала на собі волосся рвала.

Діточок сама як могла підіймала...

Повиростали мої галченята...

Дуже схожі вони на тата.

Заміж більше не пішла...

Для наречених шляху нема.

Про Івана пам'ять зберегла...

З роками діти попідростали...

Вивчились, Максимко з армії прийшов.

Наречену нарешті... собі знайшов

Дівчата теж заміж пішли...

Красенів із села собі знайшли.

Сидить бабуся на внуків чекає..

І в пам'яті листочки життя перекидає...

Бабуся сиділа коло хати вона не спала...

Рано вранці квіти руками перебирала...

Згадувала своє прожите життя.

На жаль якому нема вороття...

Олена.Українка.( стихи на украинском языке).