Дмитро Чистяк - Святкова зала - En

 
 Святкова зала

Святкова зала у лілеях осяйних –
Хай музика лунає світозора –
Нечутно засина, і плин старих канцон
В’ялить її, дарма що панства рясно.
Чи ж ми снимо у глибині віків?

Розкущується жар ясним суцвіттям.
Так тиховійно линуть маскаради,
Що їх веде весна! Та бронзовінням
Холодна зброя врізалася раптом
У жар суцвіть на мертвих килимах.
Чи й ми снимо у люстрі темних літ?

Чому ж не полуднево, чом вечірньо?
Чаклунством осмутніло світле свято.
Біляві коси обернулись черню –
І чарівниця плаче за коханим,
І юності не верне ворожбит.

О жаль за днем і присмерком летким!
Згадай молочні ночі над рікою…
Святкові світичі тремтливі та жалобні,
І музика прощально вибухає,
А в серці ворожбита жаль за днем.


Festive hall

A Festive hall in lilies effulgent -
Let beamish music be heard  -
Unheard,  it falls asleep, and flow of old canzonas
Dries it, regardless of the decent crowd.
Whether we are dreaming in the depth of centuries?

A heat  blooms with clear inflorescences .
So quietly masquerades rush
That they are conducted by a spring! But with bronze
A plain weapon embedded suddenly
In the heat of inflorescences on dead carpets.
And  are we dreaming in the chandelier of dark years?

Why not midday, why evening?
A light holiday was darkened by witchcraft.
Blond braids turned into the blackness -
And an enchantress cries after a darling
And youth will not be returned by a sorcerer.

Oh it is pitiful after a day and twilight volatile!
Remember milky nights above the river.
Festive lights quivering and plaintive
And music bursts parting
And in the heart of a sorcerer there is pity after a day.


(c) Dmytro Chystyak

(c) translated by Maryna Tchianova