Дмитро Чистяк - Тобi не йти - En

 Епілог

Тобі не йти. Цей синій-синій сад
Шепоче миродайну мову моря.
Голубки повертаються поволі
Зі снів далеких, із усіх надсад.

Заляже вечорова тиховодь –
І нас відносять переплески смерку,
Твоя краса озвучує пташину,
І не стиха, і не стихає спів…

Легенький пензель – ніби очерет –
Гойдає любі тіні наостанку.
Лілеї пахнуть синім-синім ранком.
Та вже новий голубкам сниться лет…


 Epilogue

You are not to go. This blue-blue garden
Whispers the myrrh language of sea.
Pigeons return slowly
From dreams distant, from all the hoarse sounds.

An evening quiet water will lie -
And we are taken by the splash of dusk,
Your beauty pronounces a bird's
And not quietly, and singing does not calm down.

A very light brush - a reed as though -
Rocks dear shadows in the end.
Lilies smell a blue-blue morning.
But already pigeons dream of a new flight.

(c) Dmytro Chistyak

(c) translated by Maryna Tchianova