Розірваним ряденцем сіре небо
сьогодні зранку принесло дощу,
І знову я свій день живу без тебе,
Сама собі до скону не прощу!..
Прокинулась з важкою головою,
Безрадісних думок нестерпний рій...
Я знов сама, тому що не з тобою,
Це так болить, гірчить в душі моїй!!!
Все суєта, все клопоти буденні,
Нема просвітку в колесі кручусь...
Підкралась осінь у життя до мене,
А я у літній сукні зостаюсь...
Все смуток, мов серпанок,криє серце,
Все час з-під ніг вислизує вужем,
І знову неба сірого ряденце
прорвалося в моє життя дощем...
2.11.20
Восени
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120110203726
Свидетельство о публикации №120110203726
Рецензии
