на украинском Ласточка-голубонька...

Ластівко-голубонько, прилітай до мене,
І я розповім тобі, як жилось без тебе.
Ти гніздечко манесеньке звієш десь під стріхою.
Заживімо з радістю, насолодою, втіхою.
І не стану згадувати я холодну зиму,
Бо тепленьке сонечко душу вже зігріло.
Розтопили промені сніг і тяжкий смуток
І на землю Божу опустився спокій.
Відчуваю затишно стало в цьому світі,
Це тому, що  з вірою я навчилася жити.
Дякувати Господу за все, що я маю,
Ні на мить в житті своїм я не припиняю.
І Своєю присутністю кожної хвилини
Він мене підтримує і дарує сили.
Як мені віддячити за Його турботу
У безмежнім просторі виконати роботу?
Всі часи змінилися, зараз ми у краю,
Це тому, що всесвіт вже стогне від відчаю.
Наробили люди всі вже багато лиха,
І не розуміючи, продовжують грішити.
Та з Небес дарують нам пізнання та сили,
Щоб в часи майбутні вони нас захистили.
Відчуття підтримки, захисту, надії
Відчуває кожен, хто знання отримав.
Ці знання для людства – то велика сила,
З нею крізь вогонь пройдемо і продовжим жити.
Ті, хто попередженні, мають вже надію,
Що вони зустрінуться в батьківській садибі.
Там всі об’єднаються у одну родину
І дарує Небо всім ту Любов єдину.
І ніхто не знатиме хто він та звідкіля,
Буде пам’ять стертою до нової днини.
І часи всесвітні дійдуть свого краю,
У безмежнім просторі часу не буває.
Ластівко - голубонько, ти моя рідненька,
Рознеси всім звісточку про часи прийдешні.
Хай усі прокинуться, зрозуміють люди,
Часу не залишилося, кожен день останній.
Творчою наснагою день свій починайте
І  плодами творчості Небу віддавайтесь.
Цим ви допоможете Силам Всім Небесним
Зберегти вас цілими в  Вічності безмежній.                (24.11.2007г.)