на украинском В безмежному...

…В безмежнім світі снів своїх далеких
Ніяк не можу я знайти, того, що зветься спокій.
І відчуваю сум тяжкий і тугу за тим,
Що так кроїть на серці смуток
І рветься мов душі струна тендітна.
Навіщо так карати, за що усі примари,
Того, що повернути  ми вчасно не змогли?
І весь усій цей час ми мріяли, кохали,
Та тільки сум не згас, він нас не полишав.
Сумні мої часи, ідіть за небокраї,
Залиште ви мене на щастя та й любов.
Навіщо ви мені, коли є радість в хаті
І сум моїх ночей розвіявся, мов день?
Віднині та навік я залишаюсь з вами
Всі сили тих небес, що зберегли мене.
Я відчуваю знов, що ви зі мною разом.
Так буде хай завжди на вічні ті часи.
І десь, колись, ми всі зуміємо об’єднатись
Навколо Одного і зветься Він – Господь.
Нехай скоріш прийде той час, що обіцяв Він.
Хай збудиться усе, що Він пророкував.
Минають ті роки, відміряні нам долею.
А ми цей час усі не згадуємо про те,
Що нас чекає там, попереду, за краєм,
Коли ми перейдем за інший небосхил.
Немає сенсу нам чекати годин останніх,
Ніхто не знає де його застигне час,
Коли Господь прийде для привітань останніх,
І першим стане той, хто чергу ту замкне.
На простір полетіти душа моя бажає,
І я її тримати не буду, я вважаю,
Нехай вона сама свій вибір обирає.
Та рішення моє усе це підкріпляє.
У Вічності минає всього одна година,
А я увесь цей час прожила, як зуміла.
І де знайти той край останньої надії,
Яка усе ще нас ніяк не залишила?
Бентежить мене те, що йдуть за днями ночі,
Не можу я знайти покою, нема мочи.
І десь, у тій далі невидимого раю
Я відчуваю, мов в дитинство зазираю.               
Там, все немов у сні, в казковім і сріблястім
І відчуття Любові тебе не полишає.
Немов усе життя рікою пробігає,
Так легко на душі, птахи пісні співають.
Там час застиг навік, не треба поспішати.
Усе таке ясне, не треба поясняти.
Ти розумієш, шо про все усе це мріяв.
Та руки простягни і ось ти все отримав.
Подякуй за Любов, за відчуття довіри,
Довіку збережи в душі своїй надію.               
  (19.10.2007г.)