Життя це мить - зробити вірний вибір!
Є тільки мить, одна єдина,
Ти кажеш смерті - так чи ні -
І щезне відчуття провини,
І хтось вгорі, а хтось на дні...
Відчути мить ту легко людям,
Зникає неймовірний щем,
Коли себе на смерть засудять,
Або ж гріха захочуть ще...
І знову крок, наверх чи в прірву,
Життя ж неначе йде без змін,
Та поряд мить й на Небі вірні,
Чекає інших в пеклі змій...
Мить iснування...
© Copyright: Ярик Лобань, 2020
Свидетельство о публикации №120110108475
Свидетельство о публикации №120110108475
Рецензии
МИ РІДНІ (На вірш К. Коврик «Чи ми знайомі з вами?»)
Дії апостолів 17:26 - 28 «Від одного чоловіка Він
створив усі народи, щоб вони населяли цілу
поверхню землі, і встановив призначені часи
та межі проживання, аби вони наполегливо
шукали Бога і таки знайшли його, а він недалеко
від кожного з нас. Бо завдяки йому ми живемо,
рухаємося та існуємо, і навіть декотрі ваші
поети говорили: «Ми — його нащадки».
Живемо в час один на тій самій планеті.
Проблеми в основному ті ж самі:
Ми можемо часами поруч бути,
Та погляди чомусь у інший бік.
Ми заклопотані марними почуттями,
Прискорюємо помисли і рух.
Не маєм часу придивитися довкола…
І в небуття зникає кращий друг.
Нас полонили фантастичні мрії.
Реінкарнацію хтось вигадав пусту.
Ми ще себе як слід не зрозуміли,
А вже байками прикрашаєм марноту!
«У тих життях» усі ми були рідні.
Прародичі у нас одні.
І створені Творцем як рівні,
Дарма, що нині клани і царі.
Юрий Наум -Романов 28.02.2021 02:04 • Заявить о нарушении
Дії апостолів 17:26 - 28 «Від одного чоловіка Він
створив усі народи, щоб вони населяли цілу
поверхню землі, і встановив призначені часи
та межі проживання, аби вони наполегливо
шукали Бога і таки знайшли його, а він недалеко
від кожного з нас. Бо завдяки йому ми живемо,
рухаємося та існуємо, і навіть декотрі ваші
поети говорили: «Ми — його нащадки».
Живемо в час один на тій самій планеті.
Проблеми в основному ті ж самі:
Ми можемо часами поруч бути,
Та погляди чомусь у інший бік.
Ми заклопотані марними почуттями,
Прискорюємо помисли і рух.
Не маєм часу придивитися довкола…
І в небуття зникає кращий друг.
Нас полонили фантастичні мрії.
Реінкарнацію хтось вигадав пусту.
Ми ще себе як слід не зрозуміли,
А вже байками прикрашаєм марноту!
«У тих життях» усі ми були рідні.
Прародичі у нас одні.
І створені Творцем як рівні,
Дарма, що нині клани і царі.
Юрий Наум -Романов 28.02.2021 02:04 • Заявить о нарушении