Ми в чн! Поема дв ст шоста

         Ми вічні!
 
         Поема двісті шоста               

                Сину Божому і Матері Божій
                з любов’ю присвячується


                Він сам безгрішний пішов на смерть
                за людей всіх!
                Духовний отець Олег


Хтось взнає
є ліпше любов
ніж життя...
зірки понад
київським лісом
летять
за лісом хороми
хороми
в них люди є з болем —
грошима
прохромлені!


під ніччю —
собак люблять
та й тин — аж до крові
що ж з лісу
їм більш не приходить
              любові...


От! з нами любов не прощається!
ні життя наркоти
ні дилем гіркоти
Любов Божа тут визначається
а з нами — любов!
не прощається


мов в першому віці:
живе
в чоловіці
і в жінці
а світ навкруги — в перевірці!
є ці
чи є ці
жне столиця серця у ліснім
                хутірці
не було папірців?
нема папірців


жне в лісі вовчих
вовкунів
ведмідь — голос подасть!
це ви
з ними
чи ні?..
й завиє  більш — хуга, хурда
й над ліс обертається
виття
і виття
чи тому
що є ліпше любов
ніж життя!..
зірки
(там — далеко!)
над київським лісом
летять!
а з нами Христос!!
з нами любов —
не прощається!..
таж кошти —
без пошти
одірвались підошви...


одірветься і світ
завиватиме
мело й замело —
а тут тиша й тепло!!
це Христос —
і зірок Джерело
і тепла Джерело...


олігархи — саморібні...
заколообертаються!
ми як вічні дзеркала їм
з нами Любов не прощається!

31.10.,  01.11. 2020,
з причастям
м. Київ