Прохолоднi свiтанки, задумливий лiс...

Прохолодні світанки, задумливий ліс,
З вітром  лагідно тихо осика лепече,
Ще повітря дзвенить й  ніжне сонечко скрізь,
Золотить кленам руки, голівоньки й плечі...

Ще кружляє у вальсі висока сосна,
Диригує кистями і кінчиком пальця,
І бринить павутини тоненька струна,
Місяць в хмарах лежить, як вареник в сметанці!

Он за лісом біжить у осіннюю даль
Електричка - срібляста у смужечку  змійка,
Їй не сумно, мабуть, і  ніскільки  не жаль,
Що  життя - віражі і не йде під лінійку.

Відлетим по одному, бо скоро вже в путь,
У холодну імлу, лиш сердечко зітхає.
Що не разом летіти - це добре, мабуть,
Разом птахи лише відлітають у зграях


Рецензии
Валечка, милая, Бесподобно-красиво, лирично и душевно!
Прочитала два раза, очень чудесный и достойный восхищения стих!
Спасибо от души! Новых произведений и счастливых мгновения!
Обнимаю с любовью и искренним теплом.

Вера Осыка   29.03.2021 18:47     Заявить о нарушении
Как же я рада, что понравился стих, Верочка! Мне очень оочень приятно!
Веселого и счастливого лета!!!

Валентина Козачук   09.07.2021 11:52   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.