Лина Костенко. Притча о реке

        ПРИТЧА О РЕКЕ

Давно, не миф, была река Диала.
И в Персии жил царь - Великий Кир.
И лотосы белели, как пиалы.
Играл огнями берег, как факир.
Там войско царское переправлялось.
И утонул священный конь царя.
Царь Кир решил во что бы то ни стало
Расправится с Диалой почём зря:
Он повелел, чтоб не было Диалы.
Он смертный приговор ей огласил.
Велел прорыть песчаные каналы,
Срубить деревья и траву скосить.
Отвёл он воды по сухой пустыне.
Река погибла. Не было реки.
Прошёл царь Кир, известно и поныне -
Диалу уничтожили пески.
Прошли века, не стало тех каналов.
Река вернулась в берега свои.
Царя уж нет, но есть река Диала.
Нет Кира, но Диала в Персии.

         28.10.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


       ПРИТЧА ПРО РIКУ

Давно колись була ріка Діала.
І цар персидський на імення Кір.
І лотоси біліли, мов піали.
І берег грав вогнями, як факір.

То царське військо йшло на переправу.
Священний кінь з недогляду втонув.
І Кір порушив проти неї справу.
Судив ту річку. І таке утнув:

Він присудив, щоб не було Діали.
Він смертний вирок їй оголосив.
Звелів прорити у пісках канали,
Зрубав дерева й трави покосив.

Одвів ті води у всі боки сущі.
Ріка умерла. Не було ріки.
Пройшло по неї військо, як по суші.
Пройшло те військо… І пройшли віки…

Піски пустель засипали канали.
Ріка в русло вернулася своє.
Царя немає. Є ріка Діала.
Немає Кіра. А Діала є.

         Лина Костенко