Я не бачу життя без надії,
і чекаю весь час на любов,
бо інакше не вмію, не вмію,
доки є усередині кров.
І навіщо казати дурниці,
ніби щастя там є, тут нема,
якщо мало кому добре сниться
від свобод , що ведуть в небуття.
Лише сонце і місяць зрадливо
придивляються - де в силі кров,
щоб на вітер з дощем не йшли зливи
від зрадливих нехатніх промов.
Прийде час, схаменуться всі люди.
Стане небо в зірках каяття,,
і залежності більше не буде..
бо вже нікому буде брехать..
До останнього..
© Copyright: Вера Север, 2020
Свидетельство о публикации №120103102136
Свидетельство о публикации №120103102136
Рецензии