Я знаю, що прийде той час...

Я знаю, що прийде той час, коли порину я у спомин,
І зрозумію, що було моє дитинство кольоровим.
Там зірка падала вночі, могла бажання загадати. 
Ну,  а на ранок у росі знаходила я діаманти.
Тримала їх я у руці і вони танули від сонця.
Та вірила, що знов вночі вони повернуться до ранку.
Чи знала я, що день пройде й дитинство з ним у літо кане.
І прийде юність, а за ней моє теперішнє сучасне.
Життя мине, немов стріла, яка летить, щоб в ціль потрапить.
І все буття – всього лише сон в безмежнім океані щастя.
Дарує сонце нам любов і вітер всім розносить частки
Того, що зветься мир, покой, наснага, злагода та щастя.
І десь, у споминах душі ти намагався відшукати,
Все те, що трапилося в житті і як це можна спокутувати.
Підказки скрізь – не пропусти, вони дані тобі для того,
Щоб знала, як їх примінити і зрозуміти, що все в житті лише від Бога.
Даруй тепло своїй душі усім хто того потребує,
І пам’ятай, що назавжди ти більше не знайдеш покою.               
                (13.11.2007г.)