Перш ніж піду за обрії, за далі,
Я розкладу багаття, бо вже знаю,
Що в тім вогні спалю всі жаль і тугу,
І ті слова, що принесли напругу.
Всі ті думки, в яких була недобра
І решту смутку я підкину в топку.
Нехай вогонь горить під саме небо
І жар його збирає коло себе
Всіх тих, кого в житті зігріти не зуміла,
Бо не змогла, а може й не схотіла.
Тепло душі моїй я розділю з усіма ,
Кого любила і кого простила.
Нехай навік залишу теплий спомин
О рідних тих, кого нема вже поруч.
І крізь життя своє я понесу, мов свічку
Вогонь душі моїй, який в серці жевріє.
І захищати його буду кожної миті,
Бо він з небес був даний мені навіки.
І долю не змінить, нема в нас влади,
Тому все приймемо з великою подякою.
За все, що нам дарують зірки з неба,
За вічну ту Любов в безмежнім світі.
За насолоду той єдиної миті
І відчуття себе загубленого в літі. (29.10.2007г.)
на украинском языке Перш...
© Copyright: Маргарита Тубилевич, 2020
Свидетельство о публикации №120103005261
Свидетельство о публикации №120103005261
Рецензии