Синиця та море

(байка)
Синиці славу захотілось мати –
На честолюбство птаха була хвора:
Клялась вона пожежу влаштувати
І запалити не абищо – море!

– Невже запалиш? А скажи: навіщо? –
Цікавилась прискіпливо Сорока.
Лише на мить запанувала тиша,
Та панування те було коротким:

– А щоби риба у воді не мерзла,
І щоби ночі були ясні й теплі…
Лише від моря весь у світі безлад,
І я відправлю море те у пекло!

Ця відповідь Сороку влаштувала,
На довгий хвіст її слова ці сіли…
І звірі всі через годину знали:
Летить Синиця на геройське діло!

Цю вість Лелеки рознесли далеко –
Синицю славлять села і столиці.
Співак і композитор Соловейко
Кантату навіть присвятив Синиці.

Вже рік пройшов, а море не палало,
Та у Синиці є на все відмовки:
То сірників сухих вона не мала,
То море через міру було мокрим…

«Я запалю!..» –  луна лунає й досі,
Для декого й сумнівна слава – свято.
Серед людей теж хвалькуватих досить,
Чекайте виборів, щоб їх впізнати…
                29.10.2020 р.