Из Меера Хараца. Тишина

Из Меера Хараца. Тишина
(Подражание украинскому переводу Моисея Фишбейна (1946-2020)
 
Я тишины такой ещё не слышал,
хотя она мерещилась и мне.
Девятый вал, что из пучины вышел,
смиренно упокоился на дне.

Где ветерок кемарил у дороги,
в зенит легко взметнулась голубень,
и сами по себе наткнулись ноги
тут, под тишайшим деревом, на тень.

Я сбросил черевики и сорочку
и сразу оказался за межой
реальности, готовой ставить точку
мне бывшей разом близкой, и чужой.
 
Над травами, под тучей белохвостой.
мой взгляд пастушить по небу пошёл,
и видел я, к земле вернувшись взрослым,
как мир оделся в золото и шёлк.

Меер  Харац  (1912-1993)
Тиша. 

І врешті-решт мені явилась тиша,          
Яка щомиті марилась мені,               
Й остання хвиля, та, найгомінкіша,         
Вляглась дрімать сумирливо на дні.
      
Вітрець куняв, вмостившись край дороги,
Блакитна зупинилась височінь —
І раптом наштовхнулись мої ноги
Під найтихішим деревом на тінь.

Я скинув черевики й сорочину,
І почало — подібно до ножа —
Гостритись моє око об картину,
Що знов постала — свіжа і чужа.

Я ліг в траву. Між хмари білохвості
Мій погляд попаски у небо геть пішов,
І очі бачили: упавши з високості,
Їх затопили золото і шовк…
                Переклад  українською Мойсея Фішбейна