Бывает... Ирина Боговина

Ирина Боговина
Бува, на станцiю приIду...
http://stihi.ru/2020/10/27/6692
         ***
Бува, на станцію приїду,
Вже темна ніч кругом в степах,
Пропав хвіст потягу без сліду,
Пустий перон, пітьма в очах...
Спускаюсь сходами з перону,
Кого ж прислала мати з дому,
Чия ж то постать, руль блищить,
Не зважив хто на вік, на втому,
Й час зупинився, наче в мить-
Старенький батько мій стоїть!..
Татусь, ріднесенький, хороший,
Не стрівсь мені на тебе схожий,
Та річ об чім, життя пройшло,
Весни весілля відгуло...
Той кадр я згадую щораз,
Сльоза зволожує повіки,
Думки та спогади, мов ріки,
Несуть мене в минулий час...
Ніколи мабуть не забуду-
Скрізь темна тиша, ніч в степах,
Осінній вітер шарпа груди,
А він однісінький, десь люди,
Чека,чи ж потяг мій прибуде,
З велосипедом у руках...

          ***

*************************************

          ***
В кой век на станцию приеду,
Уже ночь темная в степях,
Пропал хвост поезда без следа,
Пустой перрон и тьма в глазах ...
Спускаюсь лесенкой с перрона,
Кого ж прислала мать из дома,
Чья там фигура, руль блестит?
Усталость, возраст позабыт ...
Остановилось время вмиг -
Отец то мой стоит, старик...
Увы,  мой родненький, хороший ,
Не встретился   с тобою схожий...
Всё дело о том,  что жизнь прошла,
Весенней свадьбой  уплыла...
Тот миг и ныне вспоминаю,
Слезами веки увлажняю...
Воспоминанья , реки будто,
Несут меня  в прошедший час...
Я никогда не позабуду
Ночную тишину в степях ,
Терзает грудь осенний ветер,
А он, единственный  на свете,
Всё ждёт, что поезд мой прибудет
Велосипед держа в руках.