В защиту белого цвета

Ботаника. Явления природы.

...Не ждала снега! Выпал снег зимой.
Я бы ушла в свой девичий покой...
Но снег звенит под шагом, под ногой:
"Я - снежный раб и утешитель твой..."

Весна пришла, зацвёл пахучий сад.
Обрушился с небес холодный град.
Я бы ушла от града в тёплый дом...
А град шумит:
"Я - раб в краю живом.

Не равнодушный холод я и лёд,
Во граде есть волна и цвет живёт.
Здесь раб творит пред женщиной поклон,
И женщину возвысил к небу он..."

Русский перевод АДОНИСА СИТНИКА.

ОРИГИНАЛ
НА ЗАХИСТ БІЛОГО КОЛЬОРУ

Не ждала снігу. Випав білий сніг,
Покірно, тихо впав мені до ніг,
Сніжинками поцілував сліди
І ніжність в моїм серці  розбудив.

Куди снігами нині я не  йшла б,
А білий сніг під кроками дзвенить:
"Щоб ніжність дарувати, я твій раб.
Не забувай про зиму ні на мить".

В зеленій м`яті плив пахучий сад.
Зненацька з неба випав білий град.
У прихисток оселі я пішла б,
А град шумить:
"Я - твій небесний раб.

Я - не байдужий град, а в квітах день,
Намисто біле з неба - все твоє!
Коли до ніг жіночих раб впаде,
Вона тоді княгинею стає".
(Катерина Пасічна. Атлантида. Київ. Український письменник. 1992).