Ти, жінка, римувать вірши не вмієш.
Але так справно вариш добрий борщ.
В моїм житті – ти й віра, ти й надія,
В посушливій пустелі жданий дощ.
Що я без тебе? Так, поет- нікчема,
Осінній клен, що листям обліта.
Ти – тістечко моє із ніжним кремом,
Яке ласую довгиї літа.
Хай в Божій благості минають дні і роки,
Хоч вже й погода зовсім і не та.
В країні рим роблю я перші кроки.
А поруч ти, пелюстка золота...
картинка из Сети
Шутливо и всеръёз
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2020
Свидетельство о публикации №120102502893
Свидетельство о публикации №120102502893
Рецензии