Прошлое... Из стихов Маргариты Метелецкой

       

        Бег - прошлым стать - не изменен!
        Там темь, стоглазо, безголосо…
        Я в нем стою простоволоса –
        Течет сквозь пальцы пыль времен…

        Судьбу качаю на руках,
        Ей колыбельную шепчу я,..
        Подкову счастья не ищу я.
        В сыпучих спрятана песках…

        Бежит строкою карандаш -
        Он зачеркнет вину, причины…
        Мои научные почины
        Сведет на нет, помощник наш.

        И указует мне дорогу
        Знак восклицания, как свет,-
        Нет впереди плохих примет...
        И сердце - отдано лишь Богу…

        23.10.2020 г.


Маргарита Метелецкая.
        Минувшина.
       
       Яка минувшина стрімка !
       Стоока, темна, безголоса...
       Я в ній стою простоволоса -
       І час крізь пальці витіка...

       Гойдаю долю на руках,
       Шепочу ніжну колискову...
       І не розшукую підкову,
       В сипучих сховану пісках...

       Біжить рядками олівець -
       Закреслює вину, причини...
       Мої дослідницькі почини
       Негайно зводить нанівець...
   
       Витичує мені дорогу
       Настромлений окличний знак -
       На ній...нема дурних ознак...
       І серце - віддане лиш Богу...