Дощ іде... До обіду валяюсь в піжамі,
В хаті тепло і тихо, немов би при мамі,
Пригадались слова мені мамині й звички,
Як любила намисто, барвисті спіднички...
Усміхалася щиро завжди й променисто,
Як виспівував чайник на кухні з
присвистом.
Ось жартуючи скаже: - "Вставай вже, ледащо!"
Я хворію, вставати не хочу нізащо.
На столі пиріжечки, борщик, сметана...
Ну, хіба від такого тут серце не стане?!
Вередую і далі - ( Таке ж бо я чудо!)
-- Я це буду, матусю, а це я не буду!
... Але мами немає. Зозулька сивенька!
Як же скучила знаєш, єдина, рідненька?
Пригадалось...
© Copyright: Валентина Козачук, 2020
Свидетельство о публикации №120102302972
Свидетельство о публикации №120102302972
Рецензии
І я Вам вдячна, що так тепло відгукнулись!Здоров"я Вам і добра!
З теплом,
Валентина Козачук 02.12.2020 18:46 Заявить о нарушении
З теплом,
Валентина Козачук 02.12.2020 18:46 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.