Пронзив промінчик поріділі вже каштани,
Згубився в пелюстках жоржин осінніх,
Горобчик пір’ячко купав біля фонтану,
І міркував про долю дуб столітній.
Вдивлялось сонечко в ставок, як у люстерко
І виглядало яблучком рум'яним.
Хмарки засяяли яскравим фейєрверком -
Був ранок і прозорим і духмяним.
Вляглася осінь на стерню відпочивати
І з задоволенням зітха після роботи,
А потім млосно почала собі співати,
Бо на дротах сиділи ластівки, як ноти.
У полі вітер хороводи з листям водить,
Їх на галявині склада в яскравий килим.
Не до вподоби - подихом скуйовдить,
Вдаль полетить вже – птахом білокрилим…
Блищать на сонці грона горобини
Неначе осінь лаком їх покрила,
Все навкруги мінялось щогодини,
Краса така, що розправляє крила,
Осiння замальовка
© Copyright: Наталья Бацанова, 2020
Свидетельство о публикации №120102107979
Свидетельство о публикации №120102107979
Рецензии
