Коханий озвись!
Ти моє серце.
Ти моя біль.
Зіронька ясна сповіщає де ти.
Серце б’ється ,тремтить.
Ніжність дарують блакитні очі твої.
Усмішка сяє на обличчі, завжди.
В думках пригортає до серця мене.
Подивись біля тебе з сином стою.
Гірка сльозинка в очах миготить.
Немає щастя, та доля пішла.
З тобою коханий назавжди зійшла.
Та тільки розмову з портретом веду.
Слова я не чую.
В думках сповіщаю про наше буття.
Ти моя радість.
Моє ти життя.
Наче шлях мій пішов, весь у сміття.
Немає руки.
Бо доля далеко від мене пішла.
Ромашковий світ назавжди згаса.
Бур’яном заріс сиротинського життя.
Тебе тільки прошу.
Зроби один крок.
Та вмить відросте красиво рука.
Засяє в очах яскравий вогонь.
Знову в обіймах рідних твоїх.
Та спогад у серці моєму лежить.
Стогін не чуєш моєї душі.
До себе назавжди мене забери.
Щастя не має , сенсу життя.
Гине без тебе, одиноко душа.
Коханий озвись!
© Copyright: Александра Мошкович, 2020
Свидетельство о публикации №120102107347
Свидетельство о публикации №120102107347
Рецензии