Птах Стуса

Б’ється серце! Хоч мертве тіло.
Ви гнобили мене живим.
І вважали, що візьме могила
То і правда вся щезне як дим?

А я встану! Життям воскресну!
Та палаючу іскру дам!
Підніму усю Сотню Небесну
І живими за волю воздам.

А ти, кате мерзенний, далі
Будеш нести собі хліби?
Роздаватимеш гордо медалі,
Олігархів плодить як гриби?

А ти думаєш, я не бачу?
Що? Немає життя потойбіч?
Не забуду тобі, й не пробачу
Підлу смерть я свою горілич!

Я боровся за правду й волю.
Пошматований геть нанівець
Папірець мені став за долю.
Віршем списаний папірець!

Я сьогодні всю душу вийму.
Онімілим є мій протест.
Я віднині нічого не прийму, –
Щоб в прийдешньому світлом воскрес!

Мій нащадок, невже не бачиш?
Моя кров у тобі горить!
Твій насильник сміється та скаче
Й твоє горе йому не свербить!

Я для Вас розкриваю обійми!
Дух розтягуйте на диби!
Я віднині нічого не прийму!, –
Ні шмат хліба, ні краплю води.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2020
21.10.2020
15:17
м. Львів
Пам’яті Василя Семеновича Стуса

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.