А в моєму ЕдЕмі осіння пора,
вранці іней вибілює квіти...
за непОслух свідомий усяко карав,
що несила бувало терпіти.
Бог-Любов. То чого, мов осина тремчу?
Сад обмерз, а плоди - недоспіли...
Може, Він молитов моїх слізних не чув?
Бог-Любов, як в саду моїм біло!
А казали ж мені :
- Не проси! Все дарма!
За непОслух покара довічно...
Нищить сад мій прекрасний раптова зима,-
досконалий убивця, цинічний.
Більш в моєму ЕдЕмі не буде весни,
чорні крони на білому полі...
Від Тебе, хто би, Боже, мене вборонив
і мою занапащену долю.
Бог-Любов
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120101904602
Свидетельство о публикации №120101904602
Рецензии
