Пишу немов століття прожила,
Люблю, здавалось, як нікого не любила...
Та усвідомила, то не любов була,
То пристрасть мені голову губила.
Ти був безпекою, а зараз ти загроза,
Чи насолодою.. Моя спокута.
Мій біль, моя душа, моя заноза,
До тебе знову думкою прикута.
Таємний потяг і прихована образа,
Мої зіниці видають, мій біль не гасне.
Мене лякає лише твоя фраза:
«Пробач мене, я палкий на прекрасне»
2016р
Пишу немов...
© Copyright: Елизавета Резниченко, 2020
Свидетельство о публикации №120101904283
Свидетельство о публикации №120101904283
Рецензии