Переводы заповеди Киплинга сборник вариантов

АНГ/УКР/РУС
 
Он..."демократизировал язык литературы и стиль поэзии, что и являлось главным условием художественной революции. Со страниц писателя хлынула волна неприкрашенной жизни, он описывал мир таким, как он есть".

 

 Великий английский поэт и прозаик,реформатор литературы и самого языка...

Джозеф Редьярд Киплинг

Переводы заповеди Киплинга(открытый сборник вариантов)
 

If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you,
If you can trust yourself when all men doubt you
But make allowance for their doubting too,
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don’t deal in lies,
Or being hated, don’t give way to hating,
And yet don’t look too good, nor talk too wise:
If you can dream–and not make dreams your master,
If you can think–and not make thoughts your aim;
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same;
If you can bear to hear the truth you’ve spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build ‘em up with worn-out tools:

If you can make one heap of all your winnings
And risk it all on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breath a word about your loss;
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: “Hold on!”

If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with kings–nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you;
If all men count with you, but none too much,
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds’ worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that’s in it,
And–which is more–you’ll be a Man, my son!

–Rudyard Kipling

 

   «Якщо»

(Заповіт арійській людині)

в перекладі Дмитра Донцова

 

Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,

І без слів взятися будувати його наново,

Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій

Без жодного порушення і без одного зітхання…

Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,

Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним…

Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів,

Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе,

Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,

Не стаючи ніколи скептиком, або руїнником,

Мріяти, та не даючи твоїй мрії стати твоїм паном…

Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,

Коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,

Коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,

Не будучи моралізатором, ні педантом,

Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу

І не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її,

— Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами,

Тоді ти станеш ЛЮДИНОЮ…

***


/Василь Стус/

“Синові”

Коли ти бережеш залізний спокій
всупір загальній паніці й клятьбі,
коли наперекір хулі жорстокій
між невірів ти віриш сам собі.
Коли ти вмієш ждати без утоми,
обмовлений, не станеш брехуном,
ошуканий, не піддаєшся злому
і власним не хизуєшся добром.
Коли тебе не порабують мрії,
в кормигу дум твій дух себе не дасть,
коли ти знаєш, що за лицедії –
облуда щастя й машкара нещасть.
Коли ти годен правди пильнувати,
з якої вже зискують махлярі,
розбитий витвір знову доробляти,
хоча начиння геть уже старі.
Коли ти можеш всі свої надбання
поставити на кін, аби за мить
проциндрити без жалю й дорікання –
адже тебе поразка не страшить.
Коли змертвілі нерви, думи, тіло
ти можеш знову кидати у бій,
коли триматися немає сили
і тільки воля владно каже: стій!
Коли в юрбі шляхетності не губиш,
А бувши з королями – простоти,
коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
нічим тобі не можуть дорікти.
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси людина
і землю всю своєю назовеш.

   ***


   Редьярд КІПЛІНҐ

(в перекладі Євгена Сверстюка)

ЯКЩО…
Як вистоїш, коли всі проти тебе—
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий — мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять — в мрійництво не впасти,
І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту — і програть,
А потім — все спочатку, і нікому
Про втрати й слова навіть не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло — лишилась
Одна лиш Воля — встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою —
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,

І більше: ти — Людина, сину мій.

***

 

ЯКЩО… (З Радьрда Кіплінга)


АВТОР: ВІКТОРІЯ ІВЧЕНКО

 

(Лист до сина)

Якщо не схилиш голову покірно

Там, де її готовий ти схилить…

Якщо тягар на плечах – непомірний,

Але – ідеш, зриваючись щомить.

 

Якщо собі повіриш – попри зраду, –

Вкарбуєш в серце власне віщий знак…

Якщо шляхетний намір твій не вкрадуть

Ані страждання, ані переляк –

 

Здобудеш віру, чисту й незрадливу,

І підлий страх на порох перетреш…

І вщухнуть злі чутки, мов літня злива,

Старе відійде геть… І зайве – теж.

 

Якщо живеш по честі – не уявно,

І блазнем не збираєшся ставать…

Якщо твоє життя – не гра безславна,

Хоч інколи і варто програвать!

 

Якщо думки свої й свої діяння

Зумієш об’єднати у СВІТИ…

Однаково Талан і безталання

Ти стрінеш гідно, щоби далі йти.

 

Реальне і химерне – все пізнаєш,

Якщо брехню мізерну відметеш…

І вістря гостре марно не зламаєш,

Аби довести щось… Коли сягнеш

 

Ти розумом своїм понад вагання –

Тоді в душі воскресне горній Храм…

Високий дух свободи і пізнання

Не кинеш на поталу ворогам.

 

Знесилений украй, почнеш все знову –

І птахом вільним зринеш у блакить…

Відкриється тобі таємна змова,

Що рокувала Доля в чорну мить!

 

Напруження сталеве нервів, волі

Додасть снаги легкій твоїй ході –

І враз підступний ворог стане кволим,

Відстоюючи кривду у суді.

 

Якщо тебе Кохана все ж розлюбить,

І ти її не зможеш повернуть…

Але – стезю єдину серед бруду

Віднайдеш вкотре… З нею – вищу Суть.

 

Себе пізнаєш – і підкориш натовп,

І гордощам не будеш потурать…

Навчишся з королями розмовляти,

При цьому – власну гідність не втрачать.

 

Якщо ні ворог, ані друг «найкращий»

Тебе з дороги Правди не зіб’ють…

Якщо себе ти не назвеш пропащим,

Тоді – вперед! Небесна ляже Путь.

 

І Всесвіт – твій, і все, що є у ньому…

Бо ти – Людина. Синку, пам’ятай:

Розвіються невдачі, біль і втома –

Сміливо йди вперед…

УСЕ ЗДОЛАЙ.

(оновлений варіант перекладу-переспіву)

***

 

Якщо…

(Переклад М. Стріхи)

 
Якщо спокійний ти перед юрбою

Де зведено на тебе поговір,

Зневірений, залишишся собою,

І зрозумів тягар чужих зневір;

Якщо навчився ти терпляче ждати,

Поміж брехні самому чесним буть,

Не прибирався у святецькі шати

І люттю не відплачував за лють;

 

Якщо ти мріям не віддавсь на ласку,

Якщо ти владар пристрастям своїм,

Якщо приймаєш Успіх та Поразку

І знаєш, що ціна та сама їм;

Якщо слова твої, немов приманку,

Негідник перед дурнем вихваля,

І знищено твій труд весь до останку, –

А ти зумієш все почать з нуля;

 

Як все, твоїми створене руками,

Зробити зможеш ставкою у грі,

Програть і знову працювать роками,

Не згадуючи програші старі;

Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили,

Служить тобі, як їх уже й нема,

І вистоїш, коли бракує сили

І залишилась Воля лиш сама;

 

Як ти шляхетний між простого люду,

Як ти простий і серед королів,

Якщо на тебе не зведуть облуди

Ні ворог твій, ні друг твій поготів;

Якщо, забувши біль, поразку, втому,

Свій шанс єдиний зможеш віднайти, –

Твій, сину, світ, і все, що є у ньому,

Та більш того – тоді Людина ти!

***

    Коли…

(Переклад Марини Левіної)

 
Спокійним будь, коли всі шаленіють

І за шаленство ще й тебе клянуть;

Коли ніхто тебе не розуміє –

Звіряйсь на себе і спокійним будь;

Чекаючи, не виснажись від втоми;

Ошуканий, не вдайся до брехні;

Не видавайся янголом нікому

І не зважай на вигуки дурні;

 

Свої думки завжди обстоюй тихо,

В безодню марних мрій не поринай,

Готовий будь зустріти Щастя й Лихо –

Вони ж близнята, це ти добре знай;

Тримайсь, коли твої слова злочинно

Перевертають підлі брехуни;

Коли ж усе, що ти створив, загине –

Перепочинь і знову розпочни;

 

Будь здатен все найкраще, що ти маєш,

На стіл покласти, взятися до гри,

І не шкодуй, коли ти все програєш, –

Докупи сили і думки збери;

Умій примусить Серце, Нерви, М’язи,

Позбавлені снаги, тобі служить,

Коли душа згоряє вся одразу,

І тільки Воля каже: “Треба жить!”;

 

У натовпі собою залишайся,

А з королями гідність зберігай,

Ні ворогу, ні другу не піддайся,

Надмірної поваги не шукай;

Нехай секунда кожна у хвилині

Тебе веде до вірної мети –

Тоді весь світ до ніг твоїх полине,

І це не все – тоді Мужчина ти!

 

***


    /Святослав Караванський/

 КОЛИ

 

Коли між тих, що голови схилили,

Не хилиш ти свого чола в ганьбі

І твердо довіряєш власним силам,

Дарма що всі зневірились в тобі;

Коли ти свято бережеш надії,

Без слів брехні на бій з брехнею йдеш,

В душі ненависть тамувати вмієш,

Але й занадто мудрим не стаєш;

 

Коли ти можеш думати і снити,

Рабом не ставши ні думок ні мрій,

І холодно, як зрадницькі привіти,

Розгром та успіх зустрічати свій;

Коли тебе не злить мізерна погань,

Яка снує круг тебе сотні змов,

І ти свій крах сприймаєш як вимогу

Свою роботу починати знов;

 

Коли ти можеш весь свій хист і волю

Принести в жертву справі без вагань

І без даремних нарікань на долю

Ступати далі по шляху змагань;

Коли ти змусиш нерви, серце, м’язи

Твоїй меті служити завжди й скрізь

І не відступиш навіть в тому разі,

Як всі тебе благатимуть: «Спинись!»

 

Коли в юрбі ти зберігаєш гідність,

Перед царем не гнешся в три дуги,

Коли за розум твій та непохитність

Тебе шанують друзі й вороги;

Коли ти вносиш в кожну мить минущу

Глибоку змістом мудрість життьову, —

Тоді за всіх у світі станеш дужчий,

І я тебе Людиною назву.

***


ЯК МОЖЕШ…

  /Михайло Рудницький/

Як маєш голову, коли громада сіра
Затратила свою, мовляв, твоя вина,
Як можеш вірити, коли тобі не вірять,
І сам зневажених ти зрозумів до дна;
Як можеш виждати, забувши всю утому,
Всіма оббріханий – позбутися брехні,
Усім ненависний – не мстишся на нікому,
Сховавши доброту і всі слова сильні;

Як можеш мріяти, а з мрій не брати всього,
Як можеш думати не для самих думок;
Як можеш стрінути Невдачу й Перемогу,
Мов дві спокусниці, що путають твій крок;
Як можеш стриматись, коли у правди слові
Падлюка для дурних вигідний жир найшов;
Як можеш твір життя, збудований у крові,
З руїни заново скріпляти від основ;

Як можеш кинути всі осяги крилаті
В одну останню гру, відкинувши весь ляк,
І втративши, що мав, спокійно починати,
Не зрадивши слівцем, коли програв і як;
Як можеш змусити всі нерви серця, м’язні,
Щоб били в такт, коли розстроєні украй,
І можеш голоси у собі невиразні
Здушити волею, що каже їм: «стривай!»

Як словом до юрби не сплямивсь ти ніколи,
В розмові з королем ти тону не змінив
Як друга й вороги тебе ще не вкололи,
Як кожен цінить твій не завеликий вплив;
Як можеш заздрити хвилині незабутній,
Ударів шістдесят, що рівно б’ють у ній;
Тоді – твоя земля і вся її могутність,
Ще більше: ти тоді Мужчина, сину мій!

***


ЯКЩО
/Дмитро Паламарчук/

Коли не губишся в збентеженій юрбі,
Яка винить тебе у власному одчаї,
Хай сумніваються, ти впевнений в собі
І всі ті сумніви поблажливо стрічаєш;
Якщо ти вперто ждеш, зневаживши утому,
Якщо, осуджений, зненавиджений, ти
Зумієш, участі не взявши сам у тому,
Без надто мудрих слів повз наклепи пройти;

Як вмієш мріяти, не ставши мрії бранцем,
І мислити, з думок не роблячи мети,
Якщо, невдачу й успіх мавши, ти
Складеш одну ціну обом цим ошуканцям;
Якщо мовчиш, коли твої думки шахрай
Калічить, щоб піймать немудрого в окови;
Чому життя віддав — все знищено украй,
Ти ж на руїнах знов берешся до будови;

Якщо, зібравши враз усі свої скарби,
На карту ставиш їх, не боячись програти;
А втративши, почнеш спочатку, без журби,
Не прохопившися ні словом про утрату;
Якщо примусиш серце, нерви, тіло ти
Служити більш тобі, аніж вони спроможні,
Нехай все знищено в грудях, давно порожніх,
А воля все-таки велить тобі іти;

Як гідність збережеш, говорячи з юрбою,
З царем ведучи річ, не втратиш простоти;
Якщо помірно всі рахуються з тобою
І зла ніхто тобі не зможе принести;
Як шістдесят секунд нестримної хвилини
Ти бігом вартісним заповниш у труді, —
Тоді земля твоя, увесь твій світ тоді,
І більше — гідний ти ім’я людини, сину!

***

ЯКЩО

/Дмитро Павличко/


Як зможеш між покірними стояти,
Не підкорившись в чесній боротьбі,
Як віриш ти собі та прагнеш знати,
Чом інші сумніваються в тобі;
Якщо за правду ти підеш до бою,
Зневажений нікчемами всіма,
Як не займешся з їх злоби злобою,
Як не схитнешся з надміру ума;

Як мрієш, та не служиш власній мрії,
Якщо думки твої не знають меж:,
Якщо збагнеш, що радісні події
І крах в житті твоїм — одне і те ж;
Якщо змовчиш, коли з твойого слова
Для дурня пастку виробить брехлій,
Якщо надій твоїх впаде основа,
А ти відродиш дух своїх надій;

Якщо ти все своє добро програти
Зумієш в грі непевній за момент,
Якщо не пожалієш тої втрати,
І не поскаржишся розбитий вщент;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Тіло,
Тобі служити довше, ніж вони
На це придатні, якщо все згоріло,
А твоя Воля каже: «Будь! Дзвони!»,

Як будеш з королями чи з юрбою
Однаково поводитись, як муж,
Як друзі й вороги тебе хвальбою
Вшанують, та помірно, не чимдуж:,
Якщо ти, не знеможений борнею,
Палатимеш в гарячці трудовій,
Тоді цей світ є власністю твоєю,
Що більше: ти — Людина, сину мій!

***

 КОЛИ

/Володимир Чернишенко/


Коли прийде неждане лихоліття
І друзі руки вмиють, тільки ти
Без сумнівів спроможешся рішити
Куди й навіщо мусите іти.
Якщо діждешся щастя без чекання
Правдивим будеш посеред брехні,
Не будеш надто добрим, ні поганим,
Любов си приймеш, а ненависть — ні.

Як зможеш залишатися собою,
І мріючи і мислячи одним,
Як знатимеш, що гра є тільки грою,
Як будеш добрим, але трохи й злим.
Коли ти зможеш боронити правду,
Оточений зневірою невдах,
Коли загубиш все, що досі мав ти
І розпочнеш з нуля тернистий шлях.

Поставивши на кін усі здобутки
Ти втратиш їх лише за мент один,
Але до серця не пропустиш смутку,
Не роблячи з невдач своїх біди.
Як серце неспроможне стане битись,
У час, коли сягне напруга меж
Своїм бажанням жити і творити
Ти знову кров по жилам поженеш.

Як натовп буде чути твоє слово,
Яке ти мовив навіть королям.
Як будеш всюди і завжди готовий
Заплямуватись і позбутись плям.
Як досягнеш нарешті перемоги,
Де шістдесят секунд — вершина мрій.
І вся земля впаде тобі під ноги,
То будеш чоловіком, сину мій.

***

ЯКЩО

Тарас Малкович


Якщо не втратиш глузд, як всі без міри
Втрачають свій, і бруд на тебе ллють,
Повіриш в себе попри недовіру
І стримаєш на недовіру лють;
Не втомишся від вічного чекання
Не збрешеш, як про тебе брешуть всі,
Не маючи ненависті бажання
Знай міру красномовству і красі;

Як мрії не панують над тобою
І думку не поставиш за мету,
Якщо готовий нарівно й без бою
Сприйняти Перемогу і Біду;
Як стерпиш ти коли з твоєї правди
Дурисвіт робить пастку простакам,
В руїнах вздриш усе, що збудував ти,
І зможеш знов життя збудити там;

Якщо збереш докупи власні статки
І їх на кін поставиш без жалю,
Програєш, і, почавши все спочатку,
Промовчиш ти про втрату цю свою;
Якщо примусиш серце, нерви й жили
Тобі служити ще й тоді, коли
В тобі усе згниє — додасть лиш сили
Бажання, що кричатиме: «Живи!»

Як зможеш з людом розмовляти гоже,
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо завадити тобі не зможе
Ні друг ні ворог досягти мети;
Якщо хвилину, що біжить невпинно
Ти сповниш змістом, ось тоді радій,
Земля в твоє перейде володіння
Й людиною ти станеш, сину мій.

***

 /Олег Серединка/

ЯКЩО

Якщо ти зможеш у руках тримати
Себе самого і своїх друзяк,
Збагнеш, що вкупі легше вигрібати,
Собою залишаючись, однак.
Як між брехні залишишся правдивим,
На ненависть добром відповіси,
Чекатимеш без паніки і зривів,
Чіпляючись за правду, що є сил.

І не вар’ятуватимеш надміру,
Але й не надто мудрствуватимеш
І матимеш для всіх єдину міру:
Для жебраків, для пап і їх папеж.
Якщо примусиш слухатися правди
Дурних вельмож при латах і мечах.
Якщо за мить, і то уже назавжди,
Заради правди обернешся в прах.

І втратиш все, що у житті надбав ти,
Не скніючи за тим, що не вернеш.
Як будеш знов уперто працювати
І на руїні Храм новий зведеш.
Хоч бідне серце гупатиме в скроні,
Ти муситимеш шлях увесь пройти.
Тому, затисши волю у долоні,
Ти на зубах потягнеш до мети.

Якщо з відкритим серцем підеш в люди,
Хоча й з царем балакати умів,
Якщо тобі політики не буде
До підступів братів, ні ворогів.
Якщо на єдну мить відчуєш щастя,
Пройшовши довгий і тернистий шлях,
Тоді, повір, хоч вхопить тебе трясця,
Та будеш, сину, зацний ти козак!

***

Як

(Олег Серединка, 2006)

Як зможеш стати до стерна й вітрила,
Коли усі довіряться тобі,
Знайдеш у собі віру, ґлузд і силу
Перебороти сумніви і біль.

Як між брехні залишишся правдивим,
На ненависть добром відповіси,
Чекатимеш без паніки і зривів,
Чіпляючись за правду, що є сил.

Як зможеш залишатися собою,
І мріючи, і мислячи одним,
Як знатимеш, що гра є тільки грою,
Як будеш добрим, але трохи й злим.

Як власну правду над усе поставиш,
Оточений ножами ворогів,
Як не зречешся мрій своїх і справи,
Своє життя пожбуривши на кін.

І втратиш все, що у житті надбав ти,
Не скніючи за тим, що не вернеш.
Як будеш знов уперто працювати
І на руїні Храм новий зведеш.

Як серце неспроможне стане битись,
У час, коли сягне напруга меж
Своїм бажанням жити і творити
Ти знову кров по жилам поженеш.

Як натовп буде чути твоє слово,
Яке ти мовив навіть королям.
Як будеш всюди і завжди готовий
Заплямуватись і позбутись плям.

Як досягнеш нарешті перемоги,
Де шістдесят секунд – вершина мрій.
І вся земля впаде тобі під ноги,
То будеш чоловіком, сину мій.

***

Коли

(Олег Серединка, 2006)

Коли прийде неждане лихоліття,
І друзі руки вмиють, тільки ти
Без сумнівів спроможешся рішити,
Куди й навіщо мусите іти.

Якщо діждешся щастя без чекання,
Правдивим будеш посеред брехні,
Не будеш надто добрим, ні поганим,
Любов си приймеш, а ненависть – ні.

Як зможеш залишатися собою,
І мріючи, і мислячи одним,
Як знатимеш, що гра є тільки грою,
Як будеш добрим, але трохи й злим.

Коли ти зможеш боронити правду,
Оточений зневірою невдах,
Коли загубиш все, що досі мав ти
І розпочнеш з нуля тернистий шлях.

Поставивши на кін усі здобутки,
Ти втратиш їх лише за мент один,
Але до серця не пропустиш смутку,
Не роблячи з невдач своїх біди.

Як серце неспроможне стане битись,
У час, коли сягне напруга меж,
Своїм бажанням жити і творити
Ти знову кров по жилам поженеш.

Як натовп буде чути твоє слово,
Яке ти мовив навіть королям.
Як будеш всюди і завжди готовий
Заплямуватись і позбутись плям.

Як досягнеш нарешті перемоги,
Де шістдесят секунд – вершина мрій.
І вся земля впаде тобі під ноги,
То будеш чоловіком, сину мій.

***

Якщо…

(Володимир Василишин, 2008)

Коли ти в змозі почуватись гордо
Посеред звинувачень без вини,
І віриш в себе і в свої нові рекорди,
Хоч не здолали сумнівів вони;
Якщо чекаєш і не стомлений чеканням,
І незборимий для можливої брехні,
Чи ненависного чужого споглядання
Всіх переваг своїх у мудрості й красі…

Якщо ти в змозі мріяти, та в міру,
Якщо ти думаєш, та думка – не мета,
Якщо Тріумф чи Горе не згубили твою віру
Й минають легко й однаково все життя;
Якщо ти в змозі слухать правду щиру,
Яку сказав колись, – спотвореною вщент,
Чи витягнути руйнівну сокиру
Із витворів своїх в тяжкий для них момент,

Якщо всі наші ти збереш набутки
Й поставиш ставкою колись у казино
І все програєш, і почнеш з нуля прибутки,
Та мовчки й тихо, мов тобі це – все одно,
Якщо ти загартуєш душу й тіло,
Щоби нести свій хрест і без страждань
І встати, коли впав, коли несила,
Але Господнє Слово каже: “Встань!”

Якщо Громаду поведеш і гідності не втратиш,
А серед Королів ти не забудеш про народ,
Коли ні ворогам, ні друзям тебе буде не зламати,
І твоє слово важитиме щось;
Якщо заповниш невблаганну ти хвилину
Секундами, що цінні для життя,
Земля буде твоя і все на ній безцінне,
А ти – Людина, сину мій, моє дитя!
***

ЯКЩО

переклад Олени Карпенко

Якщо ти свою голову не схилиш
В часи останні – в смуті ат ганьбі, –
Серед зневірених в самого себе віриш,
Прощаючи невігластво юрбі;
Якщо чекати зможеш без утоми,
Не станеш брехуном, пліткам на зло,
Як ненависть не стисне твої скроні,
Та натяк зверхності не ляже на чоло;

Якщо ти мрієш, не обожнюючи мрії,
Якщо цінуєш розум – не думки,
Фанфари слави й глуму свист зумієш
Спокійно зустрічати всі роки;
Якщо ти стерпиш, як під ноги черні
Твій бісер правди кине лиходій,
Як найдорожче винищать до зерня –
Посадиш сад і знов збереш плоди;

Якщо всього життя свого здобуток
Ти ризикнеш поставити на кін,
Програєш враз – і не впадеш у смуток,
Почнеш з нуля, спинивши миті плин;
Якщо ти змусиш серце, тіло й душу
Служити до останнього тобі,
Коли не буде сили з місця зрушить,
І тільки Воля прохрипить: “Іди!”,

В розмові з натовпом якщо не втратиш честі,
А поруч з королями – простоти,
Якщо ворожий замір зможеш знести,
За зраду другові – не доректи;
Якщо зумієш кожную хвилину
Прожити, наче день останній свій, –
Земля – твоє спадкове володіння,
Бо ти – Людина, любий сину мій!

***

ЯКЩО.

Переклад Н.Агаджанян

Якщо ти стан свій високо тримаєш
Коли тебе всі звинувачують в біді
Якщо ти сумнів певний допускаєш
Та в твердості твоїй палає він в вогні

Якщо ти ждеш і тебе це не ламає
Обвінчаний брехнею, нею не живеш
Відвертаєш зло, що всіх нас покриває
І все ж, не падеш у низ і зависоко не летиш.

Якщо ти творець, лиш своїх мрій
Якщо ти думаєш, і не в думках твоя ціль
Якщо ти знисеш удар злетів та падінь
І знаєш, що обмана ця- не задоволення й не біль

Якщо ти встоїш почувши правду
Що для шахраїв, лиш хитрість ще одна
Або ж бачиш ти, як здобутки падають у кому
А ти прогнувшись, їх відбудовуєш щодня.

Якщо із твоїх перемог вийшла одна велика
І ти можеш на пожертву видати здобутки
Як розпочнеш ти знову, прикладаючи зусилля
І якщо ні пари з вуст, про тінь поразки

Якщо ти подолаєш серце, силу й душу
Щоб знести біль весь, не заплющуючи вій
Коли нічого вже немає, окрім слова мушу
Окрім твоєї Волі що до них кричить — „Постій!”

Якщо у натовпі ти втримаєш чесноту
І з королями нарівні залишаєшся собою
Якщо ні ворог, ані друг… тобі не вдіє злу біду
І мужі поважні, хоч і в міру, та рахуються з тобою

Якщо ж ти відчуваєш ключовий момент
Шістдесят секунд, що варті боротьби
Тоді твоя… і все що на ній Земля
І більш цього, ти станеш чоловіком, моє дитя

***

Коли ти залишаєшся спокійним,
В той час, як навкруги лютують всі,
Якщо ти можеш вірити у сбе,
Тоді, як всі зневірились в тобі.
Коли чекання, марне без надії,
Оманливих думк не згубить вмить,
А все свавілля інших над тобою
Не змусить і самого так чинить.
Коли ненвисть, що в чужому серці,
Не знйде шлях нікли у твоє,
Тоді слова оці не будуть марні,
Адже і в них частина правди є.
Коли не стануть панувати мрії,
І хибні думки не поглинуть час.
Якщо поразка чи тріумф, у рівній мірі,
Не пробудять смути в почуттях.
Коли розумними словами і ділами
Провчих “дурних”, що роблять гіршим світ.
І на помлках, що вже встиг зробити,
Навчишся, як чинити вже не слід.
Коли забудеш кривди і обрзи,
Що встигли увійти в твоє буття,
Тоді на каменях того старого світу
Ти зможеш збудувать нове життя.
Якщо накоплені зусиллями багатства
Поставиш без жалю на кін ігри,
І ризикнеш почати все спочатку,
Програвши те, що мав раніше ти.
Якщо ніколи дією і словом
Не викажеш турботи й каяття,
І те усе, що у житті тримало,
У вічне кане, наче в забуття,
Тоді лише врятує сильна воля,
Що буде шепотіти: “Е Ж-и-т-т-я!”
Якщо з невігласами розмовляючи не втратиш,
Своєї гідності і честі й знань здобутих,
Коли ніхто не змусить плазувати,
Стояти на колінах, наче в путах.
Коли ні ворог, ні добрі друзі
Не зможуть більше кривди спричиняти,
А ти навчишся миті відчувати,
Що варті навіть цілого життя.
Тоді весь світ, і все, що є у ньому
Назавжди волі скоряться твоїй, –
Навчишся бути справжнім чоловіком,
Сину мій!

***

Коли ти спокій у думках тримаєш,
А навкруги вирує світ,
Коли ти терпиш те, що маєш
І гідно держиш віри щит,
Коли не знаєш втоми від чекання
І не відмовиш ти брехнею на брехню
Та для ненависті не створиш спонукання –
Себе не втратиш у чужім краю.

Якщо не станеш думками себе карати
І не здасися мріям у полон,
Вершин досягнув, – відчуєш біль утрати,
Взаємосхожості пізнаєш ти закон.
Коли в свою ти правду віриш твердо
І не даси спотворити її,
Відновиш те, що вже давно померло,
Нове життя зародиш у душі.

Якщо ти кинеш виклик долі
І всім найкращим ризикнеш,
Програвши, до життя не втратиш волі,
Ніколи з жалем не зітхнеш.
Коли знесилені і Серце й Думи, й Тіло
Примусиш ти на себе працювать,
Супроти болю підеш далі сміло –
Почуєш голос Волі : не вмирать!

В юрбі залишся особливим,
А з королями гідний будь.
І з другом й з ворогом лишайся справедливим,
Зловісної поваги не здобудь.
Відчуй секунду кожну у хвилині,
Її наповни до кінця,
Тоді ти варт звання людини,
І вся Земля тоді твоя.

***


Р.  Киплинг, «Заповедь» (перевод Михаила Лозинского)


Владей собой среди толпы смятенной,
Тебя клянущей за смятенье всех,
Верь сам в себя, наперекор вселенной,
И маловерным отпусти их грех;

Пусть час не пробил – жди, не уставая,
Пусть лгут лжецы – не снисходи до них;
Умей прощать и не кажись, прощая,
Великодушней и мудрей других.

Умей мечтать, не став рабом мечтанья,
И мыслить, мысли не обожествив;
Равно встречай успех и поруганье,
Не забывая, что их голос лжив;

Останься тих, когда твое же слово
Калечит плут, чтоб уловлять глупцов,
Когда вся жизнь разрушена и снова
Ты должен все воссоздавать с основ.

Умей поставить в радостной надежде,
На карту все, что накопил с трудом,
Все проиграть и нищим стать, как прежде,
И никогда не пожалеть о том,

Умей принудить сердце, нервы, тело
Тебе служить, когда в твоей груди
Уже давно все пусто, все сгорело
И только Воля говорит: “Иди!”

Останься прост, беседуя с царями,
Останься честен, говоря с толпой;
Будь прям и тверд с врагами и друзьями,
Пусть все, в свой час, считаются с тобой;

Наполни смыслом каждое мгновенье,
Часов и дней неумолимый бег, –
Тогда весь мир ты примешь во владенье,
Тогда, мой сын, ты будешь Человек!

***

    /О. Бедный-Горький/

 

Коль из толпы летят в тебя каменья,

В сторонку отбежать совсем не грех.

Гораздо безопасней, вне сомненья,

Издалека послать «подальше» всех!

Жди часа своего пока ты целый,

Прощая дурака и мудреца,

Но убедительно прошу: не делай,

Им уподобясь, умного лица…

 

Готовься к славе, без мечты жить скучно,

Настанет время, ты свое возьмёшь.

Навет, хвалу ль приемли равнодушно,

Озвученная мысль и вправду ложь.

Будь снисходителен, когда твореньем

Твоим жонглирует забавы для,

Бедняга некий* и ему с презреньем

Ответь, слабо, мол, самому – с нуля?..

Что нажито трудом, поставь на карту,

Играй на все и не жалей потерь,

И с финиша рванувши, как со старта,

Как в первый раз, люби, надейся, верь.

Короче, не сиди, поэт, без дела,

Крутись и в клетке «белкой в колесе»,

Умом неволя немощное тело,

Иди вперёд, ведь ты же не как все.

 

Попроще будь, беседуя с царями,

Тогда к тебе потянется народ…

Терпи, казак, триумф не за горами,

Сочтетесь славою, твой час придёт.

Мгновеньем кратким дорожи и веком,

Свой смысл влагая в вымысел любой…

Ступай же, миром поделюсь с тобой,

Но, чур меня, останься

ЧЕЛОВЕКОМ!..

***

        “Когда”

(Перевод В. Л. Корнилова)

 

Когда ты тверд, а все вокруг в смятенье,

Тебя в своем смятенье обвинив,

Когда уверен ты, а все в сомненье,

А ты к таким сомненьям терпелив;

Когда ты ждешь, не злясь на ожиданье,

И клеветой за клевету не мстишь,

За ненависть не платишь той же данью,

Но праведным отнюдь себя не мнишь;

 

Когда в мечте не ищешь утешенья,

Когда не ставишь самоцелью мысль,

Когда к победе или к пораженью

Ты можешь равнодушно отнестись;

Когда готов терпеть, что станет подлость

Твой выстраданный идеал чернить,

Ловушкой делать, приводить в негодность,

А ты еще готов его чинить;

 

Когда согласен на орла и решку

Поставить все и тотчас проиграть,

И тотчас же, мгновенья не помешкав,

Ни слова не сказав, сыграть опять;

Когда способен сердце, нервы, жилы

Служить себе заставить, хоть они

Не тянут — вся их сила отслужила,

Но только Воля требует: “Тяни!”

 

Когда — хоть для тебя толпа не идол —

При короле ты помнишь о толпе;

 

Когда людей ты понял и обиды

Не нанесут ни враг, ни друг тебе;

Когда трудом ты каждый миг заполнил

И беспощадность Леты опроверг,

Тогда, мой сын. Земля твоя — запомни! —

И — более того — ты Человек!

 
    ***

 

“Если сможешь”

(Перевод А. Грибанова)

 

Сумей, не дрогнув среди общей смуты,

Людскую ненависть перенести

И не судить, но в страшные минуты

Остаться верным своему пути.

Умей не раздражаться ожиданьем,

Не мстить за зло, не лгать в ответ на ложь,

Не утешаясь явным или тайным

Сознаньем, до чего же ты хорош.

 

Умей держать мечту в повиновенье,

Чти разум, но не замыкайся в нем,

Запомни, что успех и пораженье —

Две лживых маски на лице одном.

Пусть правда, выстраданная тобою,

Окажется в объятьях подлеца,

Пусть рухнет мир, умей собраться к бою,

Поднять свой меч и биться до конца.

 

Сумей, когда игра того достойна,

Связать судьбу с одним броском костей,

А проиграв, снести удар спокойно

И без ненужных слов начать с нулей.

Сумей заставить сношенное тело

Служить сверх срока, не сбавляя ход.

Пусть нервы, сердце — все окаменело,

Рванутся, если Воля подстегнет.

 

Идя с толпой, умей не слиться с нею,

Останься прям, служа при королях.

Ничьим речам не дай звучать слышнее,

Чем голос истины в твоих ушах.

Свой каждый миг сумей прожить во славу

Далекой цели, блещущей с вершин.

Сумеешь — и Земля твоя по праву,

И, что важней, ты Человек, мой сын!

    ***


“Из тех ли ты…”
(Перевод А. Шараповой)

 

Из тех ли ты, кто не дрожал в сраженье,

Но страх других себе в вину вменил,

Кто недоверие и осужденье

Сумел признать, но доблесть сохранил?

Кто бодро ждал и помнил, что негоже

Неправдою отплачивать лжецу

И злом злодею (но и этим тоже

Гордиться чересчур нам не к лицу).

 

Ты — друг Мечты, но средь ее туманов

Не заблудиться смог? И не считал,

Что Мысль есть Бог? И жалких шарлатанов

Триумф и Крах– с улыбкой отметал?

И ты сумеешь не придать значенья,

Когда рабы твой труд испепелят

И смысл высокий твоего ученья

Толпа на свой перетолкует лад?

 

Рискнешь в игре поставить состоянье,

А если проиграешь все, что есть,–

Почувствуешь в душе одно желанье:

Встать от игры и за труды засесть?

Послушна ли тебе и в боли дикой

Вся армия артерий, нервов, жил?

Воспитана ли Воля столь великой,

Чтоб телу зов ее законом был?

 

Ты прям и прост на королевской службе?

С простолюдином кроток? Справедлив

К достойному назло вражде и дружбе?

Властителен порой, но не кичлив?

И правда ли, что даже малой доли

Своих часов, минут ты господин?

Ну что ж! Земля твоя — и даже боле

Тебе скажу: ты Человек, мой сын!

***

“Если”

(Перевод С. Маршака)

 

О, если ты спокоен, не растерян,

Когда теряют головы вокруг,

И если ты себе остался верен,

Когда в тебя не верит лучший друг,

И если ждать умеешь без волненья,

Не станешь ложью отвечать на ложь,

Не будешь злобен, став для всех мишенью,

Но и святым себя не назовешь, –

 

И если ты своей владеешь страстью,

А не тобою властвует она,

И будешь тверд в удаче и в несчастье,

Которым в сущности цена одна,

И если ты готов к тому, что слово

Твое в ловушку превращает плут,

И, потерпев крушенье, можешь снова-

Без прежних сил – возобновить свой труд, –

 

И если ты способен все, что стало

Тебе привычным, выложить на стол,

Все проиграть и все начать сначала,

Не пожалев того, что приобрел,

И если можешь сердце, нервы, жилы

Так завести, чтобы вперед нестись,

Когда с годами изменяют силы

И только воля говорит: “держись!” –

 

И если можешь быть в толпе собою,

При короле с народом связь хранить

И, уважая мнение любое,

Главы перед молвою не клонить,

И если будешь мерить расстоянье

Секундами, пускаясь в дальний бег ,-

Земля – твое, мой мальчик, достоянье.

И более того, ты – человек!

***

Перевел Яков Фельдман

Когда б ты мог остаться хладнокровным

Среди безумцев, тычущих в тебя;
В сомнении в тебя тебе подобных –
Упрям и твёрд, сомнение любя;
Ждать без конца, ничуть не уставая,
Средь моря лжи – спокоен и правдив;
На ненависть – ничем не отвечая,
Ни слишком мудр, ни сверхкрасноречив;

Уметь мечтать стремительно, но строго;
И мысль ценить – как новый шаг вперёд;
Встречая и Триумф, и Катастрофу
Одним и тем же “Видели, пройдёт”;
Стерпеть: тобою сказанною правдой
Глупцов дурачат, улучив момент;
Разбитый смысл склониться и исправить,
Не жалуясь на старый инструмент;

Весь прошлый блеск в коробку запечатать
И всю её поставить на пари;
И проиграть. И всё начать с начала.
И никогда о том не говорить.

Когда б ты мог, уставший запредельно,
Заставить тело бедное служить,
Опустошён трудом ночным и денным,
Но как безумный, Волей одержим;

С достоинством беседуя с толпою,
И с королём гуляя, как всегда;
Ни друг, ни враг не справятся с тобою,
Но всем с тобой считаться иногда;
Распоряжаться временем как средством,
В одну минуту втискивая век; –

Тогда владей Землёю как наследством,
Поскольку ты – Хороший Человек.

***


“Будь в силах ты”

/перевод В.Топорова/

 

Будь в силах ты рассудка не лишиться,

Безумцами в безумье обвинён;

Отвергнутый, в себе не усомниться,

Не вдуматься, за что ты оскорблён;

Будь в силах ждать— и ждать, не уставая,—

Будь в силах не бороться с клеветой,

Терпеть вражду, вражды не разжигая,—

И всё ж не слыть ни трусом, ни ханжой;

      

Будь в силах ты мечтать— о достижимом,

Будь в силах грезить— не смыкая глаз,

Будь в силах пребывать невозмутимым

В свой славный час и свой бесславный час;

Будь в силах зреть, как истиной, открытой

Тобою, дураков морочит плут,

И дело жизни всей твоей разбито,—

И, в этот прах склонясь, продолжить труд;

   

Будь в силах ты всем, скопленном помалу,

Рискнуть ва-банк за карточным столом,

И проиграть, и всё начать сначала,

Не пожалев ни разу ни о чём;

Будь в силах не пускать в отставку тело,

Когда оно отслужит полный срок,

Будь в силах, если сердце ослабело,

Одною волей гнать по жилам ток;

   

Будь в силах ты не важничать с толпою

И не теряться в обществе князей,

Будь не раним ни дружбой, ни враждою.,

Ум в каждом чти— и всё ж не чти ничей,

Будь в силах ты всю жизнь лететь стрелою

И всё же— на мгновенья мерить век,—

Тогда твои— Земля и всё земное,

И главное, мой сын, ты— Человек!

    ***

   

 

Мой (личный) сборник некоторых переводов Кипплинговской "Заповеди" которые стоит таки наверное дособирать и... сохранять... хотя бы тут!..
 
Дата первой публікації (на ХайВее): 30.10.2012 - 08:10:31


Рецензии