У світі все вже відбулось
Колись давно, іще до нас.
Поети вірші написали,
А композитори сонати.
І до зірок вже долітали,
Щось будували й руйнували,
А потім знову будували.
Прогресс, регресс і революції,
І війни і голодомор,-
Усе це створено людьми,
До всього докладали рук.
Та щось не так і щось не те,-
В людини як у бога не виходить,
А тільки кров і суєта суєт
І десь на мізер доброта з любов'ю.
Природа вічність споглядає,
Живе своїми алгоритмами,
А де людина робить їй причину,
Як ехо, відповідь на вчинене.
І їй плювати на потреби людства,
Вона плекає те що їй притаманне.
Он місяць, зорі, купол неба
І сонце все як завжди , звичне.
А люди так живуть, неначе вічні.
Натомість гості ми у цьому світі,-
Неввічливі, не вдячні, недовговічні.
Вже все було...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120101809237
Свидетельство о публикации №120101809237
Рецензии