Парасолькою відгородилась.
А дощ іде...
неначе щастям обділили,
в щасливий день.
Іду напроти вітру і дощу,
лукавлять очі,
і бачу небо в голубій оправі,
бо я так хочу,
на заздрість тобі, моїй любові.
Пливи, пливи мій човнику.
Глянь рідні береги,
а дальше вже спомин
і на воді круги.
Минуло тепле літо, а за ним,
ще буде трохи осені,
супроти всіх зим.
Мене, ти моя осене яскраво обійми.
Дарма, що дощ, дарма.
Візьми в свої обійми,
і довше потримай.
Прийди,хай знову
буде літо і золотіти дням.
а дощ iде
© Copyright: Галина Би-Локур, 2020
Свидетельство о публикации №120101708959
Свидетельство о публикации №120101708959
Рецензии