То ж домовились, друже мій любий,
Що про барви помрію я знов,
І кохання мене приголубить,
А життя подарує любов.
Я помрію про квітку у лузі,
Ще й про ніжну небесну блакить,
Та й на білій зупинюся смузі -
І хай думка до щастя летить.
Знов життя буде рвійно-Дніпрове,
Та й зітреться із серця полин,
Знову стане воно кольорове,
Але часу відбудеться плин.
Я піснями новими потішу,
І вітрила кохання напну,
Все барвисте навколо розвішу,
Ще й прем'єру зроблю не одну.
А душа до розвою все прагне,
Бо на те вона, друже, душа.
Все найкраще до себе притягне,
І вже щастю навстріч вируша.
У майбутнє піду кольорово
Так фортуні в обійми пірну,
Я усе це зроблю загадково
І для смичка натягну струну.
16.10.2020 р.
Пiду кольорово
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120101608424
Свидетельство о публикации №120101608424
Рецензии