Кохана, не кажiть нам про любов...

українській романс
співає Юрій Востров
https://youtu.be/Rv6zx2-4REA


Кохана, не кажіть про почуття,
душі моєї холодно безмежно…
Так обрій поглинає Сонце в небуття,
так догора усе беззастережно…

Але  я плину в почуття свої…
Вбираю міражі, минулі мрії ...
Так в морі тонуть хмари-кораблі,
зламавши щогли і крила надії…

За те, що вже нам - не допомогти,
нехай душа вас більше не картає,
хай не сягнули ми удвох мети -
кохання все ж в ночі, як Місяць сяє..

Як Ви прекрасна, хоч  і вдалені
де ніч вас тішить лагідно зірками…
Прикривши Місяць хмари-пелюстки,
згори нам в душу крапають сльозами…

І я до  Вас на крилах би летів,
та Океан Любові так тримає,
що розчиняюсь в ньому… поготів,
що серце, наче Сонце, остигає ...

Я - океан, Ви відображення в мені…
А серце хвилі-спогади гортає…
Так океан вночі весь сяє у вогні,
коли ніч Місяць радо зустрічає...

Хай океан в полоні буйних хвиль,
та неосяжна в глибині - Безмовність ...
Не прикладайте, люба, більш  зусиль -
разлука з вами болісна жертовність...

Кохана, не кажіть про почуття,
любов - завжди подруга суму,
нехай в житті усе чуття згора,
але минуле гріє м’яко думу ...

Як сонце в небі палить кораблі,
війнув крилами в небі золотаво,
так ми, упавши у вогонь чуттів
горимо в небі іскрами яскраво…

І осінь нам теплом у каганці,
багряним золотом на сині
навіє день за днем у ланцюжці
вогня душі в ультрамарині…

***
Cam River, Cambridge, UK