Сяють зорі в небі уночі,
Місяць виглядає із-за хмари.
Ой чому ж так серденько кричить,
Ой чому ж тобою й досі марю?
Ти сказав: "Скінчилося усе,
І кохання згасло, наче зірка.
Хай минуле снігом занесе."
Рік минув — мені і досі гірко.
Заростає стежка полином,
Де колись з тобою ми ходили,
І здається все, що було, сном.
Де ти, мій коханий, де ти, милий?
Доторкнися вітром навесні,
Озовися співом солов'їним,
І з'явися хоч би уві сні,
І скажи мені, що я не винна.
Березень 2002
Сяють зорi в небi уночi...
© Copyright: Настя Берёзкина, 2020
Свидетельство о публикации №120101406004
Свидетельство о публикации №120101406004
Рецензии