Золотавый свит-острив

     Золотавий світ-острів

Уже осінь карбує
золотавий світ-острів –
де надії світанок
все єство в нас пройма;
в Серці гурт почуттів,
таких чуйних і гострих,
що лишень по весні
в крові бурю здійма...

Ось в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
я колись відлітав
в те безхмарне буття...
Невагома душа,
щоб земне не лічити,
поривалась туди –
у святе майбуття...

Звідки знав я тоді,
що воно є на світі?
За тих далей, століть
у безмежності криць –
неламких і стійких
Величин первоцвітів,
що на всі вже часи
нам дають легкість крил.

Уже осінь карбує
золотавий світ-острів
і святого чуття
найсвіжіші вітри,
що приходять до нас
так раптово, як постріл,
щоб тепер назавжди
Бога в Серці відкрить.

І в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
омиватися в Сонця
звитяжній борні,
та з оголених віт
мудрість пить пломенисту,
щоб останнійший лист
рівновагу приніс.

13.11.2005р.