Ти мене пам'ятай... . Я не знаю навіщо,
Адже, пам'ять, на жаль, береже нас довічно.
І тоді, як самотність здолає назовсім,
Ти про мене згадай -- прийду рано, як осінь.
В твоїй пам'яті десь там, де багато табу,
Де вже "все неможливо" поставило крапки,
Я до тебе наосліп з першим снігом прийду,
Я прийду без дзвінка, без претензій заочних.
Я побуду з тобою в тихім сні до світанку,
Як раніш приголубиш, обійняв наостанку .
Та, як сонце загляне крізь шпарину портьєр,
Я піду...навіки. Навіки відтепер.
Пам ять
© Copyright: Леня Санина, 2020
Свидетельство о публикации №120101104489
Свидетельство о публикации №120101104489
Рецензии
