Лина Костенко. Послухаю цей дощ

Лина Костенко. Послухаю цей дощ.
Лина Костенко. Прислушаюсь к дождю.
Перевод с украинского Иды Дубровской

      *  *  *
 
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.


      *  *  *

Прислушаюсь к дождю. Подкрался и шумит.
Жестянный звук струи, весёлых капель дроби.
Всё кап да кап, всё только миг да миг,
Внезапно оглянусь, а это годы, годы!

А вот уже века. Не ведает никто
В туманностях души, а может, Андромеды,
Я в мантиях дождя, прозрачна как стекло,
К вам прихожу - живым, и вспоминаю мёртвых.

Целую все леса. Спасибо скрипачу.
Он хорошо сыграл для вас моё признанье,
Я дерево, я снег, я всё, что я люблю,
И может это есть наивысшее призванье.