«...хоч виніс нам вирок відомий Самсон,
Та не потону у ворожих лапах,
Вночі, коли зорі дарують сон,
Я згадую рідного тіла запах.
Останнє віддам, я не без гріха,
Забрати б законні, даровані крила.
Любові немає, не зберігла,
Тому і лишилась розбита і сива»
Якщо кожен досвід - це в серце ножем,
Якщо за кохання платити мушу...
Я краще прожитиму вічність бомжем,
Ніж знову комусь подарую душу.
Самсон
© Copyright: Елизавета Резниченко, 2020
Свидетельство о публикации №120100903523
Свидетельство о публикации №120100903523
Рецензии