Нiч яка мiсячна перевод

Ночь полнолунная, звёздная, ясная,
Можно иголки собрать.
Выйди любимая, за день уставшая,
В роще мы будем гулять.

Сядем с тобою мы здесь под калиною,
И над панами я пан…
Глянь, моя рыбанька, как над равниною
Стелется белый туман!

Лес лунным светом стоит околдованный,
То ли мечтает, то ль спит,
Лишь на осинке одной зачарованно
Тихо листва шелестит!

Небо бездонное, звёздами вкраплено.
Что там за Божья краса!
Под тополями мерцает украдкою
Вся в перламутрах роса!

Ты не пугайся, что ноженькой белою
Ступишь в холодну росу.
Я ведь тебя до хатыноньки  верную
Сам на руках отнесу.

Ты не замёрзнешь со мною, лебёдушка,
Ночка тепла и тиха.
Нету на небе ни тучки, ни облачка.
Полная светит луна!

Ты не волнуйся, что кто-то подслушает
Тихие наши слова.
Ночь пеленою всех  дрёмой окутает,
Спит  и людская молва!

Спят все завистники, за день уставшие,
Нас не встревожит их смех.
Для наделённых судьбиною клятою 
Разве любовь это грех?



Ніч яка  місячна (оригинал на украинском)

Ніч яка  місячна, зоряна,  ясная,
Видно хоч голки збирай…
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною –
І над панами я пан…
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями –
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло – ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала –
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх…
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання – за гріх?


Рецензии