Бачу : ось ти ідеш,
А роки - проміж нами.
Я не цяцьканий, теж
Обростаю рокАми.
Мною хіть-мимохідь,
З мандрівної далЕчі,
Огортає, як пліть
В тебе руки і плечі.
Озирнулась. Ага-а!..
Ні, пішла. Не пізнала.
Ти не та вже, другА
І в тобі – тебе мало.
Не покличу. Іди.
Зупиняти не стану.
Ми – дві краплі води
Одного океану.
В ЧАсі Вічність мине
Від Причастя до Суду,
Ти — забудеш мене.
Я, тебе... не забуду.
Мимохiдь
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120100802562
Свидетельство о публикации №120100802562
Рецензии