Мої пташата визріли до строку
І, як завжди, нажаль, мені шкодА:
І журавля у небі, і сороку.
Пасує їм: «і горе — не-біда».
Стою на дню байдужому, супрОти
Не звАжую на витримку чиюсь.
Я, все-таки, у прОсторі підлОти,
Зозулячого підступу боюсь.
Для мене біль – гірк0тніше отрути,
На рівні серця – Опік ножовИй!
Якщо мене узбОчина окрУтить,
Скоріше, мертвий буду. Чи - живий?
Горе - не бiда
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120100703380
Свидетельство о публикации №120100703380
Рецензии