В небі світить сонце, світить та не гріє,
а за рідним краєм, так душа боліє,
пролетіло літо, вже підкралась осінь,
де поле без жита, траву теж не косять.
Де не де косуля, прбіжить по полю,
вони з Казахстану теж прагнуть до волі,
а мене до себе, вабить рідний край,
де по полю в осінь, котиться курай.
Де жовта маслина, в сріблястих листочках
де зелена нива, так просить водички,
а я в цій природі, колись народився,
шкода, до часів цих, я як всі дожився.
Укр. Проглет1ло л1то, вже п1дкралась ос1нь
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120100702068
Свидетельство о публикации №120100702068
Рецензии