Злетає ніч у забуття, немов сполохана лелека.
Мені не треба співчуття, мені твого тепла не треба.
У тому болю що жиє у нетрях непролазних серця,
Мені кохання те твое теплом ласкавим не поллється.
Та, ніч минає, знов, сумна, ховається на нєбосхилі
У вічному ходу, луна, та зорі - її сльози білі
Зойк лелеки в темрявi
© Copyright: Ковалев Артем, 2020
Свидетельство о публикации №120100502568
Свидетельство о публикации №120100502568
Рецензии