Дикий мед на губах
від пройдешніх доріг;
піт солоний пройма,
зріє думи горіх...
Чи знайшов, що шукав
в потойбічності літ?
Відгукнувся, хто звав?
Чи ж розгаданий Світ?
Що знайшов, вже моє
і майбутнім бринить,
хоч в торбині стає
усе менше земних
сьогоденних грошей,
сьогоденних причин.
В Серці жде Прометей.
Небо кличе: „ Мій син! ”
13.08.05р.
Дикий мед
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2020
Свидетельство о публикации №120092909141
Свидетельство о публикации №120092909141
Рецензии