Друге пришестя. William Butler Yeats

Коло за колом крок свій робить спіраль
Сокіл не чує як сокольничий його гукав;
Руйнується Земля; не встоїть середина;
Анархія проникла в серце та тече в жилах,
Навколо протягнулись безкрайні ріки крові
В яких людські невинності безжально тонуть.
От і залишилось: у ліпших з нас переконань нема,
А гірші напружено чекають і сидять.

Хоча без сумнівів, де одкровення є
Друге Пришестя туди неодмінно прийде.
Друге Пришестя! Лише промовивши ось ці слова
Великий образ – Жива Душа
Всю суть мою стривожила: серед піску пустель
Фігура, що з тілом лева й людською головою,
Похмурим поглядом, неначе полуденне сонце,
Повільно робить крок вперед, а поряд з нею
Птиць зграї невдоволених здіймають вверх.
І знову стало темно навкруги; хоча тепер я знаю –
Що двадцять сотень років кам’яного сну
Нас колисковою замурував нічний кошмар.
І що ж то за потвора, в якої час настав
Й життя нове у Віфлеємі забажав?