***
А де ми були у сумирному осені тлінні?
В безсніжній безликості блазеня сірого грудня?
У ночах, що днями мінялися з тишею плинно?
Як літо вступало в права вже опісля полудня?
А хто оце ми, про котрих не дощі прошуміли,
Не світло ліхтарне проплакало, мури мовчали
Маленьких парижів… Їх бачили, тільки не сміли
Вказати дорогу туди, де немає причалу.
А сняться ще сни, - незабудками встелені далі,
Повітряна кулька, журавлик у небі, кораблик.
Чужими із літа залітного все ж ми не стали,
І тихо повзе до сузір’їв із ріжками равлик…
А де ми були...
© Copyright: Фиолетта, 2020
Свидетельство о публикации №120092608052
Свидетельство о публикации №120092608052
Рецензии