Мисливець

Мандрую туди, куди, мабуть, не слід.
Полюю наосліп.
Чуттями без тями відшукую слід,-
знаходжу лиш послід.

І дні каламутні течуть, як ріка.
Всі тисячо-річчя.
Ухопиш - крізь пальці вона утіка,
і двічі, і тричі.

Як тільки до мрії наближусь на крок -
злинає, мов либідь.
Щораз натякає всезнаючий рок:
я кепський мисливець.

Вузеньки проливи; вируй, чорторий!
Я вирину чистим.
І випру зкривавлений свій однострій
ув омуті істин.

Ріка каламутна тече, ніби дні,
замулює очі.
Невпіймана доля пробачить мені,
бо сумнів - не злочин.


Рецензии
А ти побажання
Від мене тримай -
Облиш полювання,
Ти просто гуляй...

Дуже красивий вірш, Сергію. І знову чудові метафори, образність. Надзвичайно! На превеликий жаль, читачів тут в тебе обмаль... Але, на щастя, є я...

Станислав Сергеев-Славянский   28.09.2020 09:52     Заявить о нарушении
хай обмаль читачив, зате найкращі!

Серез   01.10.2020 10:16   Заявить о нарушении
Як дуже порядна й чемна людина, я цілком згоден з тобою...

Станислав Сергеев-Славянский   01.10.2020 13:26   Заявить о нарушении
я більше шаную якість, ніж кількість 😉

Серез   01.10.2020 20:17   Заявить о нарушении