Листя тихо-тихо в ноги опада
І кружляє сонно, й сонячно всміха,
Ніби обіймає за важке плече -
Осінь нагадала, як люблю тебе.
Безборонним важко витримать тортури,
Знову помирають й воскресають люди
Буде зимно скоро, як було торік...
Осінь нагадала, що твоя навік.
А колись весною будуть дивні звуки,
Будемо гуляти, ідучи за руки,
Отже, треба ждати, що тої зими?)
Бо весною станем ми з тобою МИ.
Про осiнь i нас
© Copyright: Светлана День, 2020
Свидетельство о публикации №120092404187
Свидетельство о публикации №120092404187
Рецензии