Все, що сталося,- незворотнє,
непринятне... і звична річ.
Я дивилась в лице безодні
більше року і день, і ніч.
Я благала про смерть щоденно,
але боги занадто злі -
рятували менЕ від мЕне,
залишаючи на Землі.
Передзим'я не за горАми,
ранні сутінки, холоди...
Я закрила в минуле браму,
відвернулася від біди
щоб забути лице безодні,
примиритися з тим, що є...
я не кликала смерть сьогодні,
бо святкую життя своє.
Вiдродження
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120092208649
Свидетельство о публикации №120092208649
Рецензии
